Закрити
Формування безпеки життєдіяльності учнів шляхом засвоєння правил безпечної поведінки
FacebookTwitterLivejournal
Формування безпеки життєдіяльності учнів шляхом засвоєння правил безпечної поведінки

З досвіду моєї роботи безпека життєдіяльності дитини – важлива ланка сучасного виховання. Адже навчити дитину безпечно поводитися вдома, на вулиці, на дорозі – обов’язок кожного дорослого, який знаходиться поруч з нею.

 

   З досвіду моєї роботи безпека життєдіяльності дитини – важлива ланка сучасного виховання. Адже навчити дитину безпечно поводитися вдома, на вулиці, на дорозі – обов’язок кожного дорослого,  який  знаходиться поруч з нею.

 

Як свідчить статистика, кількість випадків дитячого травматизму, від нещасних випадків, пов’язаних із транспортом, під час пожеж та на воді, випадкових механічних удушень, закупорки дихальних шляхів значно збільшилась.

Біда трапляється тоді, коли дітей залишають напризволяще, там, де на кожному кроці на них чекає небезпека.

Легковажне поводження малечі з вогнем,водою, газом, незнання елементарних правил безпечної поведінки – першопричини сумних та трагічних наслідків.

 

Я обрала цю тему, для того щоб виявити індивідуальний підхід до кожної дитини, з урахуванням вікових особливостей розвитку. Розвивати основні базові навички безпечної поведінки в школі та дома.

 

Особливу увагу я надаю формуванню безпечної поведінки учнів у небезпечних ситуаціях:

  • Безпека в побуті;
  • Безпека на дорозі;
  • Пожежна безпека;
  • Збереження здоров’я дітей.

 

В моїй роботі я орїєнтуюсь на гру. Вона приносить багато радісних та корисних хвилин для молодших школярів, а головне,що у легкій та невимушеній, цікавій формі діти вчаться як зберегти своє здоров’є.

 

                  Загальна тема: « Безпека життєдіяльності»

 

                                  Складається з:

 

   Освітньої  -  формувати в учнів свідоме ставлення до свого життя та здоров’я;

   Популяризувати основні правила безпечної життєдіяльності серед молоді;

   Розвиваючої– розвивати в учнів життєви навички, що мають ключеве   значення, для безпеки повсякденного життя;

   Виховної – педагогічними методами впливати на поведінку учнів, шляхом розвитку у них життєвих навичок необхідних для безпеки їхнього повсякденного життя;

    Виховувати в учнів гуманне ставлення до людини, що потрапила в біду, викликати в неї співчуття, бажання допомогти;

   Мотиваційної -  створювати позитивну мотивацію у школярів до вивчення правил безпечної поведінки в різних небезпечних ситуаціях;

   Практичної – підвищити рівень практичної підготовки учнів до дій у разі винекнення надзвичайних ситуацій, закріпити отримані знання на практиці;

  відпрацювати стереотипи поведінки школярів в умовах загрози та винекнення надзвичайних ситуацій.

  

 

                            

                            Тема: «Здоровий спосіб життя»

 

      В умовах нестабільності соціально-економічного і політичного життя країни відбувається стійка тенденція до показників здоров’я дітей. Тому перед навчальними загальноосвітними закладами виник цілий комплекс нових завдань, що вимагають конкретних і негайних рішень. Найважливішою із них є розробка методичних підходів  до формування у дітей, зокрема у молодших школярів, звичок здорового способу життя.

 

Актуальність поставленного питання зростає у зв’язку з тим, що однією з фундаментальних проблем сучасності є пошук шляхів розвитку і вдосконалення здоров’я людей, відповідно до умов зовнішнього середовища, виробництва, широким впровадженням техніки і комп’ютерів в побут людини.

 

У віці від 6 до 10 років світогляд школярів знаходиться у стадії інтенсивного формування і в ньому істотне місце займають знання і уявлення про людину і її здоров’я. Відомо, що знання дитини про здоров’я, здоровий спосіб життя і про організм людини носять в основному «ідеально» світоглядний характер і простежуються не тільки на рівні несвідомого сприйняття, але і усвідомленно переходять у внутріню позицію особи.

 

Термін «валеологія» в сучасній  науці трактується як наука про здоров’я. На відміну від медецини, яка переважно вивчає і виявляє все нові і нові способи  лікування і прфілактики хвороб, валеологія займається вивченням способів збереження здоров’я людей. У підставі  цієї науки розкриваються такі ключові моменти як «здоров’я», «здоровий спосіб життя» та ін.

Здоров’я людства взагалі і зокрема дитини – це проблема не тільки соціальна, але й етична. Як відомо, найбільш сенситивним періодом становлення особистості є шкільний вік. Семе у школі суб’єкт суспільства, що перебудовується, можуть черпати  духовні і фізичні сили, шукати індивідуальні шляхи вирішення проблем становлення особи.

 

Зважаючи на реальність сьогодення і об’єктивні закономірності педагогіки, валеологічне виховання повинно бути глибоко національним, тобто базуватися на культурному досвіді народу, його традиціях, звичаях, обрядах та формах соціальної практики.

Організація навчально-виховної роботи повинна бути спрямована на те, щоб діти оволоділи глибокими знаннями, загальгно навчальними уміннями та навичками, зберегли та зміцнили здоров’я. Досягнення цієї мети можливо при умові врахуванням вікових особливостей молодших школярів, дотримання гігієнічних вимог:

 

  І. Формувати знання про здоров’я людини як складову біосоціальних систем

(природи і суспільства), давати інформацію про:

  • складову частину тіла та його анатомічну будову;
  • режим життя , як основу фізичного і психічного здоров’я;
  • гігієнічний догляд за тілом;
  • рухи тіла та їх значення для здоров’я людини;
  • вплив загартування (природних факторів: сонця, повітря та води) на здоров’я;
  • природне оточення дитини і його здоров’я;
  • встановлення гармонійних відносин дитини з живою та неживою природою, доброзичливе ставлення до її об’єктів та дарунків;
  • природу, як виток харчування  людей, фізичної, духовної і психічної сили, життєвої радості, наснаги, щастя;
  • отруйні рослини і гриби;
  • особливості відносин між людьми6 хлопчиками та дівчатками, чоловіками та жінками, відмінність рис характеру, манер, мімики, емоцій, фізичних проявив організму;
  • всановлення позитивних відносин між однолітками, людьми;
  • культуру поведінки дітей , як основу здоров’я;
  • профілактику та усунення шкідливих звичок;
  • дитячий дорожньо-транспортний травматизм, його профілактику;
  • дитячі хвороби та їх профілактику;
  • лікарські рослини, відвари, напої та їх лікарську цінність;
  • необхідність лікарсько-педагогічного контролю за станом здоров’я дітей
  • (валеологічний моніторинг).

 

ІІ.  Формування у дітей зародків валеологічної свідомості, бережливе і дбайливе ставлення до власного здоров’я, здоров’я інших людей, як найвищої цінності.

 

ІІІ.  Виховувати у дітей мотивації здорового способу життя та мотиваціїні установки на приорітет здоров’я над хворобами. Здоровий спосіб життя – головна мета вормування, збереження і зміцнення фізичного, психічного, духовного і соціального здоров’я.

 

ІV.  Формувати практичні вміння та навички по зміцненню особистого здоров’я в:

  • гігієнічному догляді за тілом, його частинами, органами;
  • загартуванні, виконанні гімнастичних рухів, засвоення культурно-гігієнічних навичок у їжі;
  • правильному харчуванні;
  • приготуванні відварів трав, лікарських чаїв;
  • спілкуванні з дорослими;
  • проявах уваги, доброти, милосердя, чутливості до інших людей і дітей;
  • організації самостійного життя дома без дорослих (Один вдома 1,2).

 

V.  Виховувати у дітей бажання брати активну участь в оздоровленні оточуючих людей, використовуючи придбанні елементи практичних навичок.

 

Автор: Розробила вихователь ГПД НВК №240 «Соціум» Лозовська Оксана Миколаївна К
Опублікував: Ксена_Л , 25 Березня 2013, 19:24. Переглядів: 13208
Видалити Відміна
Забанити Відміна